Був тихий Різдвяний вечір. За вікном було видно, як білий, пухнастий, немов пір’я сніг, припорошує вулиці, дахи будинків та верхівки дерев.

Наш герой, Авантажик, який протягом цих років став справжнім героєм Avantage7, саме збирався на свою звичайну Різдвяну зміну, але цього року свято обіцяло бути особливим…".

Вітер свистів між деревами, а зорі світили, як віддалені ліхтарики на небі. Загублений серед лісу через мало освітлену місцевість, військовий Станіслав спробував знов завести свою машину, але дарма. У нього закінчилось пальне.

Через ще декілька невдалих спроб, військовий вже хотів опустити руки, але несподівано згадав, що в нього є гарний друг, який завжди приходив усім на допомогу – Авантажик.

-Привіт Авантажик, мені потрібна твоя допомога. В мене закінчилось пальне, я застряг у лісі.

-Привіт, Станіславе, я візьму все необхідне. Ти в тому лісі який недалеко від моєї роботи?

- Так, десь в цій місцевості, бо я їхав до родини на Святвечір, хотів скоротити, але паливо закінчилось.

- Добре, чекай на мене, я скоро тебе знайду…..

Завдяки дрону, Авантажик за декілька хвилин зазирнув у глибину лісу та побачив слабкий відблиск світла. Невдовзі він виявив що це його товариш - військовий Станіслав, який чекав серед темряви свого вірного друга. Авантажик хутко побіг до друга, щоб заправити автівку та нарешті визволити його звідси.

З радісним виразом обличчя військовий зустрів свого рятівника, який як завжди вчасно прибув на допомогу. Станіслав одразу відчув полегшення, адже знав, що за лічені хвилини покине цей ліс. Його переповнювала вдячність та неймовірна повага.

Завдяки дрону, Авантажик за декілька хвилин зазирнув у глибину лісу та побачив слабкий відблиск світла. Невдовзі він виявив що це його товариш - військовий Станіслав, який чекав серед темряви свого вірного друга. Авантажик хутко побіг до друга, щоб заправити автівку та нарешті визволити його звідси.

З радісним виразом обличчя військовий зустрів свого рятівника, який як завжди вчасно прибув на допомогу. Станіслав одразу відчув полегшення, адже знав, що за лічені хвилини покине цей ліс. Його переповнювала вдячність та неймовірна повага.

Виїхавши з лісу, хлопці доїхали до АЗС Avantage7, де  Авантажик працює. Станіслав, після усіх пригод, встиг зголодніти, тому вирішив перекусити смачним хот-догом. Сівши з хот-догом на м’який диван, Станіслав розпочав бесіду, під час якої вони розповідали друг другу історії із власного життя напередодні Різдва, щоб відвести увагу від труднощів сьогодення.

Через деякий проміжок часу, подякувавши Авантажику за допомогу, Станіславу вже час було їхати до своєї родини на святкування Різдва. Авантажик весело махав рукою у віконце, проводжаючи друга, який у Різдвяну ніч покидав заправку.

****

І, коли на небі з'явилася перша зірка Святкової Ночі, Авантажик подумав про те, як важливо мати справжню родину та як важливо приносити радість і тепло іншим, навіть працюючи під час свят.

****

Приїхавши додому, разом з близькими було так тепло і затишно. Усі найрідші люди зібрались за одним столом, усміхнені, веселі та по-дитячому радісні в очікуванні свята. Проте… Когось явно не вистачало на цьому святкуванні. Станіслав раптово згадав, що його АЗС-ний товариш, ще на роботі та може зустріти Різдво самотнім.

- Любі мої, нам необхідно з вами поїхати в одне місце, - промовив військовий

- Куди? - здивовано запитати його дружина.

- А ось збирайтеся і все побачите.

Вже за декілька хвилин уся родина їхала в автівці по шосе нічного міста.  

- Авантажик!

- Станіслав? Щось сталося з автівкою?

- Ні, ні друже, з машиною все добре. Як ми могли залишити тебе самого у Різдво! За декілька хвилин, мої накриють Святковий стіл.

- О, до тебе приїхали ще гості?, - пролунав крик десь з зали.

- А це хто?, - поцікавився Станіслав

Пройшовши далі він побачив, що усі столики завалені стравами, грає музика, люди танцюють та співають.

- До мене в цьому році приїхало так багато гостей! Я навіть не очікував!, - сказав Авантажик

- Хах, а ти що думав? Ми тебе залишимо без свята? Нумо хутко разом веселитись!, - прокричав Станіслав та вже зайшов до зали з усією родиною.

- Дорогі мої, я хочу дещо сказати!, - прокричав Авантажик.

Знаєте, я зрозумів одну дуже важливу річ —  родина — це також близькі люди, які завжди з тобою при будь-яких обставин. 

 Бажаю усім нам, лише хороших спільних моментів, радощів та мирного неба над головою. Слава Україні!

- Героям слава! - закричали в унісон друзі нашого улюбленого малого героя.